Горобіївка. Руїни церкви та церковно-парафіяльної школи.

Церква була збудована в 1899 році.

Патріарх краєзнавства Київщини Лаврентій Похилевич зазначає у своїй книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся» (Киев, 1864) наступні дані щодо села Воробіївка (так у нього вказано назву села): «Воробиевка, село при истоках ручья Лаврика, в 3-х верстах от Лаврик на возвышенной равнине, которая отличается растущим на ней строевым дубовым лесом, лучшим в окрестностях. Жителей обоего пола 1342. Имение это принадлежит с 1840 года двум помещикам: подполковнику Семену Безусу (468 ревиз. душ муж. пола и 2750 десятин земли) и дворянину Андрею Андреевичу Штегеру (184 ревиз. душ муж. пола и 933 десятин земли). Оба они приобрели от наследников Кучальских. В прошлом веке Воробиевка принадлежала к Володарскому ключу князей Вишневецких.

Церковь деревянная во имя Рождества Пресвятой Богородицы, построенная во второй половине прошлого века; по штатам состоит в 5-м классе, земли имеет указанную пропорцию».

У 1899 році стару дерев’яну церкву XVIII століття замінили новим дерев’яним храмом. Його архітектура відповідала «єпархіальному» стилю, а фасади були багато оздоблені різьбленим дерев’яним декором, що відображав псевдоросійські мотиви.

Церква перебуває у занедбаному стані, залишилися лише стіни, позбавлені купола та дахів, які піддаються руйнівному впливу дощів та вітрів. Проте, особливу цінність цьому сумному румовищу надають залишки настінних розписів, виконаних у 1900 році. Із збережених елементів відомо, що разом з прізвищем майстра, їхнє створення зафіксовано на стіні притвору. До наших днів дійшли переважно орнаментальні композиції.

Коло церкви ще одні руїни – це церковно-парафіяльна школа. Архітектурною особливістю цієї одноповерхової будівлі початку XX століття є її дерев’яна каркасно-стовпова конструкція, прихована під цегляним облицюванням з виразним декором.