Копилів. Маєток фон Мекк.
Копилів – село Макарівської селищної громади. Розташоване за 54 км від Києва, на автомагістралі Київ – Чоп. Слово «копил» означає особливий вигляд сокири.
У 1882 році маєтність в селі придбав Микола Карлович фон Мекк – власник низки залізничних шляхів.
Будинок був побудований у 188 році у стилі “дачний модерн” і був дерев’яний. Архітектуру фасадів доповнювали башточки, фронтони, еркери, велика тераса і зовнішні сходи на другий поверх. У 1898 році сталася пожежа і будівля повністю згоріла.
Спорудження нового будинку розпочалося на межі ХІХ-ХХ ст. Будівля мала два поверхи, дах будівлі прикрашали башточки, покриті металевою черепицею. Парк у ландшафтному стилі займав площу 9 гектарів. Зараз від парку залишились тільки хащі.
Від маєтку власники проклали дорогу, вздовж якої висаджено тополі, які вбирали вологу і виконували роль дренажа. У 1889 і 1890 роках у маєтку фон Мекка гостював Петро Чайковський.
Надія фон Мекк, дружина Миколи, не дуже була рада придбанню маєтку в Копилові. Про це вона писала в листі Чайковському: “Микола тут; його приїзд приносять мені завжди велику радість, але його справи також приводять мене до відчаю: він зовсім заплутався у своєму маєтку. Я думаю, Ви пам’ятаєте, дорогий мій, як я не бажала, щоб він купував маєток, я знаходила це і дуже передчасним і надзвичайною витратою для його фінансового становища. Втім, на нещастя, Лев Васильович йому радив купити і навіть знайшов для нього Копилів, а оскільки це узгоджувалося з дитячим бажанням самого Миколи, то він і послухався його, заплатив за маєток сто п’ятдесят тисяч рублів, в якому всі споруди руйнувалися; звичайно, їх було необхідно відновити, та завести худобу і знаряддя і дещо інше. Так, як почав будуватися і владнувати маєток, так і останні кошти втратив, і те чудове становище, яке він отримав з моїх рук, тепер випарувалося, і мені боляче, важко нестерпно. Я не можу звинувачувати в цьому Миколу, оскільки він ще був дуже молодий і абсолютно недосвідчений, але я дивуюся, що Лев Васильович так мало піклувався про добробут своєї власної дочки, що міг штовхнути юного і недосвідченого хлопчика на таку слизьку дорогу, як метушня з маєтком.”
В 1910 році маєток продали, а після націоналізували. В садибному будинку була агрономічна школа, німецький штаб (в роки Другої Світової війни), військовий шпиталь. Пізніше центральна районна лікарня, потім Копилівська середня школа, філіал Макарівської дитячої музичної школи, сільська рада.
На стінах ще досі можна побачити відбиток комуністичної пропаганди. Нині садибний дім перебуває в аварійному стані. В парку збереглись давні ялинова й липова алеї, окремі старі дерева, руїни фонтану.
Будівля внесена до Державного реєстру архітектурних пам’яток національного значення. Перебуває в аварійному стані. На фото стан на 2021 рік.
Цей маєток в мене стояв перший в списку “Потрібно відвідати”. Перший, бо по фото відразу було зрозуміло, він буде ставати тільки гірше. Треба їхати зараз, поки ще можна на щось дивитись.
Від 27 лютого до 30 березня 2022 року село перебувало під російською окупацією, звільнене українськими військами. На початку березня з двох літаків на село скинули російські бомби. На одну вулицю впали відразу 5. Вся вулиця у вирвах різного діаметру. Дивом ніхто не постраждав. Під час окупації села російською армією не було тепла, світла та води.
