Івниця. Маєток барона де-Шодуара.

Назва села ймовірно походить від річки Ів’янка. Перші відомості про Івницю датуються 1456 роком. З 1598 року мало статус містечка. У містечку працювали цегельня та смолярня, була церковно-парафіяльна школа.

У другій половині XVIII сторіччя тут на пологому лівому схилі річки закладається добре спланований ландшафтний парк з традиційною системою ставків зі шлюзами. Як було прийнято за тих часів, парк створювався як антураж садибному комплексу Юзефа Чарнецького. Пізніше, в 1814 році землі разом з маєтком придбав барон Ян Йозеф Шодуар. Тут його син Станіслав створює велику колекцію монет, картинну галерею, бібліотеку, що нараховувала більш ніж 30 000 книг. Онук Станіслава Івановича, Іван Максиміліанович у 1903 році вибудував в місті Житомирі чотириповерховий палац. А в 1908 році в два етапи перевіз цінні колекції в міський палац, продавши маєток в Івниці Михайлу Івановичу Терещенку.

Парадні в’їзні ворота в стилі бароко. Складені вони з червоної цегли і є барочним симетричною композицією, складеною з двох круглих і однієї квадратної колон з антаблементом, згрупованих на трикутних п’єдесталах по обидва боки головного в’їзду.

Від родової садиби барона Максиміліана де Шодуара до наших днів збергіся лише фрагмент в’їзних воріт та руїни башт з бійницями, стилізовані під сторожеві. Позбавлений протягом тривалого часу догляду, парк перетворився на дрімучий. Замість розпланованих алей місцеві жителі протоптали стежки, але попри це, парк не втратив своєї привабливості. На площі 14 га росте близько 45 видів дерев і кущів, серед яких переважає ясен, ялина, липа, клен та в’яз. У парку збереглося близько 800 дерев, вік яких перевищує два сторіччя.

В цілому, стан колишньої садиби в Івниці найкраще описує слово «руїни». Садибний ландшафтний парк в Івниці був узятий під охорону держави, але виглядає все так, як ніби до нього нікому особливо справи не було. Дендропарк перетворився на типові зарості.